Міфи про торгівлю людьми

Міф 1. Я ніколи не потраплю до тенет сучасного рабства.

Будь-хто може стати жертвою торгівлі людьми. Работорговці використовують винахідливі схеми, щоб люди повірили у привабливі обіцянки кращого життя за кордоном. Ніхто не захищений від цієї загрози, поки не усвідомить ризик та дізнається як захистити себе.

Міф 2. Поїздки за кордон цілком безпечні.

Поїздки за кордон можуть стати небезпечними, якщо в тебе немає повної та точної інформації. Їдь з дому тільки дізнавшись про права країни, твої права, адресу, за якою плануєш проживати та місця, куди можна звернутися по допомогу. Візьми із собою копії проїзних документів.

Факт: За статистикою, близько 10% українців працювали за кордоном майже без будь-якого юридичного захисту.

Міф 3. Торгівля людьми існує тільки за межами моєї країни.

Потрапити до тенет торговців людьми можливо не тільки за кордоном, а й на території України. Часто людей вводять в оману та продають в межах їх рідних країн.

Факт: Україна – не тільки країна постачання, а й країна транзиту, а інколи і країна призначення.

Міф 4. Торгівля людьми не є злочином.

В Україні торгівля людьми вважається кримінальним злочином, за який передбачено позбавлення волі на строк від З до 15 років. З 2000 р. в Україні діє спеціальний правоохоронний підрозділ по боротьбі із торгівлею людьми.

Факт: У 2006 році Україна внесла зміни до ст.149 Кримінального кодексу, що наближає законодавство України до Парламентського Протоколу ООН.

Міф 5. Торгівля людьми стосується лише проституції.

Примусова проституція це тільки один із багатьох форм експлуатації людей работоргівцями. Примусова трудова екс­плуатація без оплати праці, дитяча пор­нографія, донорство органів без згоди людини є також формами торгівлі людьми.

Факт: Наймолодшу, 3-річну жертву торгівлі людьми, використовували для жебрацтва; найстаршу – 73-річну – для примусової праці.

Міф 6. Тільки молодих жінок продають у рабство.

Торгівля людьми стосується не тільки молодих жінок. Чоловіків використо­вують на будівництві та у сільському господарстві, старших жінок експлуа­тують для домашньої роботи, а дітей - примушують жебракувати.

Міф 7. Тільки неосвічені люди з сільської місцевості можуть стати жертвами.

Багато потерпілих мають незакінчену або вищу університетську освіту. Біль­шість з них мешкали у містах. Серед них бухгалтери, медсестри, вчителі, пілоти, інженери та інші.

Факт: Згідно опитуванню, 54% опитаних жертв торгівлі людьми мають незакінчену або вищу освіту.

Міф 8. Потрапивши у пастку, можна втекти в будь-який час.

Потерпілих обмежують у свободі пересу­вання, у них забирають документи, їм чи їх сім'ям погрожують, якщо вони не погоджуються співпрацювати. Работоргівці часто використовують страх люди­ни, погрожуючи, що їх депортують, якщо вони проситимуть про допомогу.

Факт: Жертв торгівлі людьми інколи перепродають від власника до власника.

Міф 9. Ніхто не допомагає потерпілим від торгівлі людьми.

МОМ та більше ніж 70 неурядових організацій надають психологічну під­тримку, медичну допомогу, послуги юристів та адвокатів. Вони допомагають потерпілим здобути іншу освіту чи професію, а також надають підтримку сім’ям потерпілих.

Факт: Мережа громадських організацій, що допомагають постраждалим від торгівлі людьми, включає окрім неурядових організацій релігійні та освітні установи.