Село Бочечки виникло у 70-х роках XVII століття, уперше згадується в письмових джерелах у 1680 році у скарзі гетьманських посланців російському урядові. Населено людьми, що тікали в слобідську Україну від гніту козацької старшини та польських поміщиків.
Перекази говорять, що назва села пішла, як і назви сусідніх сіл, від заняття населення бондарством; є й друга легенда - село заселялось спочатку збоку від шляху на Путивль.
У ХVІІІ - ХІХ століттях Бочечки належали гілці князів Львових, яка вела свій родовід ще від Рюриковичів. Князі Львови, які були власниками Бочечок та багатьох інших земель на території Слобожанщини, збудували у 1783 році невеликий, але досить розкішний палац княгині Львової, який є унікальним для Сумщини зразком архітектури епохи високого класицизму. Він входить до Реєстру пам’ятників історії і культури України.
Невід 'ємною частиною палацу є чудесний Бочечківський парк, його закладено у 1745 році. Площа парку – 10,4 га. Він мав строго осьову композицію. З часом парк перетворився в ландшафтний. Він починається на схід від головного будинку і тягнеться суцільним масивом до ставка, розгалуженого вузькими рукавами, що утворюють разом з кронами дерев мальовничі зелені коридори. Розповідають, що парк був закладений силами селян - кріпаків.
Гордістю нашого парку є розкішний дуб, йому приблизно 250 років, який у своїй кроні зберігає історію та легенди парку.
Існує легенда, що коли підійти до дуба та обняти його, то він забере у Вас негативну енергію, наповнить Вас здоров’ям, позитивом і неймовірною силою, адже дуб – символ здоров’я та довголіття.
На тому місці, де територія села межувала з суміжною болотистою місцевістю, було викопано ставок з плетивом широких канав, що опоясують три острови: Горбатий, Лисий, Любові.
З давніх-давен, з покоління в покоління передається легенда про острів Любові. Звісно, ця легенда дійшла й до нашого часу.
Княгиня Львова найбільш за все любила свій маєток. А чудовий парк був найкращим місцем для відпочинку. Одного дня, прогулюючись чарівними стежками цього загадкового місця, вона побачила незнайомця. Їх погляди зустрілися, він палко подивився в її очі, від його погляду почало частіше битися серце дівчини. Не відводячи очей від княгині, він ледве вимовив, що з друзями вирушив на полювання і заблукав у лісах. Ганна Андріївна із ввічливості запросила юнака в маєток відпочити з дороги.
За вікном вітальні буяла весна: у повітрі – пахощі квітів, соловейко наспівує про кохання. Швидко минув час, зійшла перша зірочка. Загадковий юнак залишив палац та залишився в серці панянки назавжди.
Не судилося Ганні Андріївні зустріти на своєму шляху судженого. Так вона і пронесла через усе життя кохання до таємничого гостя, а острів, де молода княгиня зустріла свою єдину любов, був названий островом Любові.
Правдива ця легенда, чи ні, нам не дізнатися ніколи. Але закохані юнаки та дівчата, прогулюючись стежками нашого парку, зупиняються біля пагорба, поринаючи у мить минулих століть, коли хвилююче почуття навіки заполонило чарівну панну, і вірять, що їхнє кохання буде вічним.
У ставку була панська купальня, дно якої було вистелено дубовими дошками, а на поверхні плеса плавали лебеді... Одночасно із утворенням ставка були висаджені дуби, липи, клени, ясени, сріблясті тополі, берези, сосни.
Територія парку була оточена цегляним муром та глибоким ровом.
У парку на високих соснах гніздилися чорногузи. Лелек приваблювали і для них мостили гнізда, обплітали лозою. Графиня Львова милувалася роботою сміливця, який за 50 копійок зносив колесо на верхівку дерева - велетня.
Під час фашистської окупації парк був помітно знищений, зокрема потерпіли величезні дерева, спиляні німцями для військових цілей. Бочани розповідають, що верхів'я окремих дерев парку було видно при виході з Конотопа на відстані
Бочечківський парк взято під охорону держави.
